Поняття про виробничу санітарію та гігієну праці

Тема уроку: Поняття про виробничу санітарію та гігієну праці. Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них.

Мета уроку:

а)навчальна: забезпечити засвоєння учнями знань про виробничу санітарію і гігієну праці, види шкідливих виробничих факторів та засоби захисту від них ;

б) розвиваюча: сприяти розвитку пізнавальної активності і технічного мислення; розвивати ділову активність і компетентність у спілкуванні, прийнятті рішень через застосування знань у реальних ситуаціях; розвивати вміння орієнтуватися у інформаційному просторі;

в) виховна: виховувати прагнення до самостійного оволодіння знаннями, дисципліну, почуття відповідальності за результат роботи в команді, взаємопідтримку, культуру спілкування;

г) методична : раціональне використання елементів комплексного методичного забезпечення і їх вплив на ефективність уроку.

Тип уроку: формування нових знань.

Вид уроку: презентація ( бесіда, розповідь).

Метод уроку: пояснювально-ілюстративний (мультимедійний).

Дидактичне забезпечення уроку: диск презентації уроку, натуральні зразки засобів захисту, плакати, тести, роздатковий матеріал.

Міжпредметні зв’язки: фізика, біологія, інформаційні технології.

Хід уроку

I. Організаційна частина:

· Перевірка наявності учнів

· Перевірка готовності учнів до уроку

II. Актуалізація знань:

· Повідомлення теми уроку

· Цільова установка уроку (повідомлення мети уроку, мотивація вивчення нової теми)

III. Формування нових знань:

Викладач. Кожного року в Україні на виробництві виявляють професійні захворювання у середньому в 6 тис. працівників. Тому професійні захворювання були і залишаються величезною людською трагедією, є причиною значних економічних втрат і призводять до тяжких соціальних наслідків. Постає запитання, як же вирішувати ці проблеми? Розділ охорони праці „Гігієна праці і виробнича санітарія” вивчає ці питання.

Як говорили грецькі філософи: „Для того, щоб правильно діяти, необхідно знати, а для того, щоб знати – навчатися”.

Розпочинаємо цю тему уроком: „Поняття про виробничу санітарію і гігієну праці. Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них”.

· Повідомлення викладачем нової навчальної інформації із застосуванням мультимедійної презентації.

· Презентація учнівського проекту «Чим небезпечний комп’ютер і як захистити себе?».

Учнівський проект

Учасниками проекту є учні групи №18 за професією оператор комп’ютерного набору, секретар керівника.

Мета та завдання проекту:

- активізація участі учнів у роботі системи:”людина – комп’ютер - середовище”;

- формування в учнів цілісної картини взаємодії людини і комп’ютера;

- розвиток стійкого пізнавального інтересу до умов праці користувачів персональних комп’ютерів, зокрема специфічних метеорологічних, зорових, ергономічних умов;

- формування вміння самостійно оцінювати ситуацію та приймати правильні рішення;

- виявлення здатностей учнів до цілеспрямованої роботи з інформацією;

- уміння працювати в групах;

- розвиток здатності до творчої діяльності, толерантності, терпимості до чужої думки, уміння вести діалог, виступати перед колективом.

Організаційний етап

1. Створення команд «Аналітик», «Практик», «Сучасний комп’ютер».

2. Визначення мети й завдань проекту. Обговорення та затвердження плану дій з виконання проекту.

3. Розподіл обов’язків серед членів команд.

Команда «Аналітик» - вивчає вплив шкідливих факторів, пов’язаних з роботою на комп’ютері на організм людини, аналізує мереорологічні умови виробничого середовища.

Команда «Практик» - вивчає як захистити від професійних хвороб тих, хто працює за комп’ютером.

Команда «Сучасний комп’ютер» - досліджує переваги вдосконалення конструкцій, розробку та застосування захисних засобів у сучасних комп’ютерах.

Команди працювали над проблемою «Чим небезпечний комп’ютер і як захистити себе?».

Очікувані результати

1. Активізація участі учнів у роботі системи: „Людина – комп’ютер – середовище”.

2. Формування свідомого ставлення до умов праці при роботі з комп’ютером.

Учнівський проект дозволяє розширювати світогляд учнів з питань умов праці при роботі з комп’ютерами як важливий елемент в житті людини, сприяє активній участі учнів в процесі пізнання.

IV. Застосування знань, формування вмінь і навичок.

На закріплення нового матеріалу викладач використовує „Графічний диктант”.

Суть графічного диктанту полягає в тому, що учні повинні лише поставити знак «+» або «-». Якщо учень згідний з даною відповіддю, то ставить «+», якщо ні, то «-».

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

1. Чи спричинюють шкідливі виробничі фактори функціональні зміни в організмі людини?

2. Чи належить систематичне підтримання чистоти у приміщеннях і на робочих місцях до організаційних заходів?

3. Нормою виробничого шуму є рівень звуку до 70 дБ?

4. За характером впливу на організм людини загальна вібрація передається на руки працівника?

5. Періодичне проникнення радіоактивних речовин до організму людини призводить до променевої хвороби?

6. Чи забезпечується захист від іонізаційного випромінювання ізоляцією або огородженням джерел випромінювання за допомогою спеціальних камер?

7. Дія електромагнітних полів на організм людини виявляється у функціональному розладі центральної нервової системи?

8. До індивідуальних засобів захисту від ультрафіолетового випромінювання належать щити, ширми, що огороджують робочі місця?

9. За ступенем впливу на організм людини шкідливі речовини поділяються на 5 класів?

10. До засобів захисту під час роботи за комп’ютером належать захисні окуляри?

Після закінчення роботи над графічним диктантом, учні самостійно перевіряють правильність відповідей один в одного, а викладач аналізує результати.

V. Підведення підсумків уроку:

- аналіз зробленого учнями на уроці;

- оцінювання учнів;

- видача домашнього завдання: Л.Є. Винокурова. Основи охорони праці, стор. 160-173. Скласти кросворд «Засоби захисту».

Матеріали учнівського проекту

"Аналітик"

Чим небезпечний комп’ютер?

Види шкідливих факторів.

Під час роботи на комп’ютерах на робітників можуть діяти такі небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

- фізичні: шум, вібрація, ультразвук; підвищене значення напруги, рівня статичної електрики та електромагнітного випромінювання; прямі та відбиті на екранах відблиски; несприятливий розподіл яскравості в полі зору;

- психофізіологічні: фізичні перевантаження статичної та динамічної дії; нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження зорового аналізатора, монотонність праці, емоційні перевантаження).

У кожної професії – свої болячки. Є професійні хвороби у тих, хто працює за комп’ютером.

Болять шия, спина, кисті рук.

Шкідливим чинником, що впливає на здоров’я, є обмежена поза. Якщо ми довго, сутулячись, сидимо в одній і тій же позі, у м”язах спини з’являється напруга, застій крові, і як, наслідок, - набряк і запалення. „Остеохондроз...”, - думаємо ми, але це не так. Як стверджують фахівці, у цьому випадку болю нам завдає м’язова блокада. Чому блокада? А тому, що такі м’язи затискають нерви, що виходять зі спинного мозку у хребті, спричиняючи біль і порушення чутливості. Якщо затиснуто нерви, що виходять із шийного відділу хребта, то болять і німіють шия, плечі, руки, а якщо з попереково-крижового, то, відповідно турбуватимуть поперек та ноги.

Алергія шкіри, випадання волосся, нестача кисню.

Комп’ютер, як і інша електротехніка, є джерелом електромагнітного випромінювання. Також взаємодія власних електромагнітних полів монітора і зовнішніх електромагнітних полів може викликати інтерференцію. Електростатичне поле сприяє тому, що частинки найдрібнішого пилу осідають на руках, обличчі, шиї, і зумовлюючи алергічні реакції, сухість шкіри і волосся.

Ріжуть і болять очі, течуть сльози, почервоніли повіки, швидко втомлюєтеся.

Усе це очевидні ознаки так званої дисплейної хвороби. Вона виникає, коли тривалий час без перерви сидіти перед екраном. Перші ознаки атепонії ( зорової втоми ) виникають через 45 хвилин безперервної роботи за екраном. Зорові функції раптово знижуються через дві години роботи. Зорова втома підсилюється неергономічністю робочих місць, недостатньою або неправильною освітленістю, низькою якістю зображення тощо.

Нервозність,підвищений тиск,погіршення пам’яті і сну

Все ознаки стресу, якого не можна уникнути на жодній роботі. Тим не менше, слід знати, що рівень стресу залежить від якості комп’ютера. Якщо він „зависає”, втрачає важливу інформацію, знижує темп роботи, то й не сприяє душевному спокою. Комп’ютер вимагає зосередженості, тому важливе і психічне навантаження. Ця область мало вивчена, так як мультимедійна техніка з’явилася недавно.

"Практик"

Як захистити себе?

Правильна постава – це не важко

Насамперед, слід потурбуватися, щоб робоче місце було зручним і комфортним. Стіл має бути спеціалізованим, із спеціальною висувною дошкою під клавіатуру. Висота стола повинна бути 75-85 сантиметрів. Краще сидіти на стільці, що крутиться, і має підлокітники й опору для попереку. Необхідно відрегулювати положення клавіатури, щоб зап”ястя не зависали у повітрі. Найзручніша миша – доволі велика, з легким корпусом і важкою кулькою.

Як захиститися від електромагнітних полів і статичної електрики?

У приміщенні, де працюють комп’ютери, повинна бути налагоджена хороша система вентиляції. Мінімальна площа на один відеомонітор – 6 квадратних метрів. Не бажано, щоб у поле зору потрапляли інші монітори або телеекрани. Не будуть зайвими у приміщенні іонізатори ( наприклад, люстра Чижевського ) і зволожувач повітря. Найпростіший спосіб боротьби – вмиватися холодною водою. Монітор встановлювати задньою стінкою до стіни.

Як зберегти зір?

Якщо через 1-2 години роботи дозволите собі невелику перерву, то не будете так втомлюватися. Необхідно знати, що тривале ( понад чотири години ) сидіння біля екрана може накопичувати втому.

Слід не забувати, що оптимальна відстань від очей до монітора – 70 сантиметрів. Монітор повинен стояти так, щоб на нього не попадало яскраве світло від лампи чи від вікна. Треба також уникати різкої контрастності між яскравим екраном і навколишнім простором. Не можна працювати за комп’ютером у темному або напівтемному приміщенні. Бажано, щоб вечірнє освітлення і стіни приміщення були блакитного кольору, а яскравість відповідала яскравості екрана.

Через 40-45 хвилин необхідно зробити коротку фізкультурну паузу: поводіть очима за годинниковою стрілкою і проти, виконайте легкі гімнастичні вправи для всього тіла ( для цього достатньо декілька хвилин ).

Стрес.Як його обійти?

Сучасний комп’ютер - вдосконаленої конструкції та належної потужності без сумніву виправдає себе: підніме настрій, додасть упевненості у своїх силах. А це важливо для здоров’я.

"Сучасний комп'ютер"

Переваги сучасних комп’ютерів.

Профілактика порушень стану здоров’я користувачів ПК у сучасних комп’ютерах за допомогою технічних засобів проводиться за двома напрямками:

- вдосконалення конструкції;

- розроблення та застосування захисних засобів.

Вдосконалення конструкції сьогодні проводиться таким чином:

Þ екранування корпусів дисплеїв;

Þ застосування дисплеїв з автоматичною зміною яскравості зображення на екрані, залежно від умов навколишнього середовища;

Þ заміна скла з люмінофором багатошаровими екранами, які вже самі поглинають небезпечні випромінення, мають хорошу роздільну здатність;

Þ зміна форми екрану на плоску, що менше спотворює зображення;

Þ виконання екранів на основі апаратурної решітки;

Þ використання системи динамічного керування струмом катода;

Þ вдосконалення рідкокристалічних і плазмових екранів.

Такі вдосконалення відеодисплейних терміналів дозволяють знизити до фонових значень величину електричного поля, знизити переадаптацію зору і втомлюваність користувача, зменшити відбиття світла, підвищити роздільну здатність, позбутися спотворення зображення, забезпечити високу чіткість, яскравість і якість зображення. Решта недосконалостей ВДТ покращуються захисними засобами – захисні екрани, плівки хоча сучасне комп’ютерне обладнання вже їх не потребує. Крім того існують системи, які зменшують інтенсивність електромагнітного випромінення або працюють за принципом загороджувальної сітки, або захищають біополе людини від випромінювань.

У сучасних комп’ютерах більшість з цих питань вирішується на стадії конструювання і виготовлення апаратури.

Поняття про вигляд як різновид зображень на кресленні.

Тема уроку. Поняття про вигляд як різновид зображень на кресленні. Вимоги до головного вигляду на кресленні.

Мета уроку: ознайомити учнів з вимогами яким повинен відповідати головний вигляд на кресленні. Розвивати образне та критичне мислення, творчу уяву. Виховувати почуття відповідальності, працелюбність, самостійність, уважність та акуратність.

Обладнання: готовальна, папір

Тип уроку: урок з елементами бесіди

Орієнтовний план проведення уроку

І. Організаційна частина (2 хв)

ІІ. Повторення вивченого матеріалу й набутих знань і умінь (7 хв)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності (2 хв)

IV. Оголошення теми й мети уроку (2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (30 хв)

VI. Підведення підсумків роботи (2 хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина

• Перевірка присутніх.

• Призначення чергових.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Учитель проводить усне опитування учнів.

1. Яке призначення ескізу?

2. Чим ескіз відрізняється від креслення?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє навчальну мету та визначає завдання уроку.

V. Вивчення нового матеріалу

Розглядаючи проеціювання предметів на одну, дві і три площини проекцій, ви переконались, що вибір кількості проекцій на кресленні залежить від складності форми предмета. Мабуть, ви звернули увагу й на те, що проекції являють собою зображення тільки видимих (зовнішніх) частин поверхонь предмета. Щоб показувати на кресленнях невидимі частини поверхонь предметів (їх внутрішню будову), застосовують зображення, які називають перерізами й розрізами. Ці види зображень ви будете вивчати пізніше.

Проекції, що дають уявлення про видимі частини поверхонь предметів, називають виглядами.

Вигляд — це зображення повернутої до спостерігача частини предмета. Для будь-якого предмета (якщо цього вимагає його форма) можуть бути одержані три вигляди.

Зображення, утворене на фронтальній площині проекції, називають виглядом спереду.

Зображення на горизонтальній площині проекції називають виглядом зверху.

Зображення на профільній площині проекції називають виглядом зліва.

Зображення на фронтальній площині проекції вважають головним. Тому вигляд спереду називають ще й головним. Відносно нього розміщують інші вигляди на кресленні: вигляд зверху — під ним, вигляд зліва — праворуч від нього на одній висоті. За рахунок цього досягається проекційний зв'язок між

виглядами — він є необхідною умовою для створення цілісного уявлення про форму зображеного предмета.

Виконуючи креслення, зображуваний предмет треба розмі¬щувати відносно фронтальної площини проекцій так, щоб головний вигляд давав якнайповніше уявлення про форму пред¬мета. На рисунку 78 наведено креслення, яке складається з трьох виглядів. Зверніть увагу, що за головний прийнято вигляд, який передає найбільш характерні контури предмета. Загальна форма предмета нагадує кутник — і це видно з голов¬ного вигляду. Наявність скосів на горизонтальній частині й вирізу на вертикальній викликали необхідність застосування на кресленні ще двох виглядів — зверху і зліва.

Поряд із виглядами спереду, зверху і зліва для зображення пред¬мета можуть застосовуватися вигляди справа, знизу, ззаду. Отже, на кресленні може бути шість виглядів. Але це зовсім не означає, що будь-який предмет потребує виконання на кресленні всіх шести (чи навіть трьох) виглядів. Скільки ж їх повинно бути на кресленні? Зайві зображення на кресленні потребують надмірних витрат часу і зусиль на їх виконання, а недостатня кількість зобра-жень робить креслення малозрозумілим. Кількість виглядів на кресленні має бути доцільною, тобто найменш можливою, але разом з тим достатньою для повного уявлення про форму всього зображеного предмета і його частин. Пояснимо це на прикладах.

На рисунку 79, а (див. с. 58) показано три вигляди предмета. Але чи всі вони потрібні на кресленні? Головний вигляд дає уявлен¬ня про характерний зовнішній контур предмета. Щоб краще уяви¬ти форму заокругленої частини, потрібний ще вигляд зверху.

Вигляд зліва зайвий — без нього форма зображеного предмета буде цілком зрозумілою. Отже, у даному разі на кресленні має бути лише два зображення і вони є достатніми для повного уявлення про форму предмета. Предмет, показаний на рисунку 79, б, потребує наявності всіх трьох виглядів. Якщо не дати на кресленні вигляду зліва чи зверху, не можна буде уявити форму окремих частин предмета.

Таким чином, доцільну кількість виглядів на кресленні слід завжди визначати залежно від форми предмета.

Невидимі частини поверхні предмета показують на виглядах штриховими лініями. Це дає змогу краще уявити форму окремих частин предмета, а іноді навіть зменшити кількість зображень на кресленні.

VІ. Заключний етап заняття

1. Закріплення матеріалу

1. Яке зображення предмета називається виглядом?

2. Як взаємно розміщують вигляди на кресленнях?

3. Який вигляд на кресленні називають головним і чому?

4. Яким вимогам повинен відповідати головний вигляд на кресленні?

5. Від чого залежить кількість виглядів на кресленні?

2. Підведення підсумків заняття.

3. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал з підручника:

Сидоренка В. «Креслення-11» §4 п(4,1)

Виконати вправи: Пронумеруйте вигляди у правильній послідовності.

Правові основи з охорони праці

Тема уроку: Правові основи з охорони праці

Мета уроку:

Навчальна:

- формування у майбутніх робітників знань і навичок з безпечного ведення робіт, відповідального ставлення до збереження життя і здоров’я, як особистого, так і інших працівників;

- дати студентам знання загальних питань законодавства з охорони праці, а також сформувати у майбутніх працівників активну позицію щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності.

Розвиваюча:

- розвивати вміння та навички самовдосконалення, увагу, спостережливість за обраним фахом;

- привчити студентів планувати та контролювати свою працю.

Виховна:

- виховувати повагу до обраної спеціальності;

- виховувати наполегливість, самостійність, відповідальність та вимогливість до себе.

Методична мета:

Розвиток усвідомленої активності студентів та глибоке розкриття вузлових питань з охорони праці .

Тип уроку: урок удосконалення нових знань, умінь і навичок .

Вид уроку: урок-семінар

Міжпредметні зв’язки:

- інформатика – тема: «Робота з електронною таблицею Excel»

- бухгалтерський облік – тема: «Облік товарно-матеріальних цінностей»

Забезпечення уроку: Л.Б. Винокурова, М.В. Васильчук, М.В. Гаман «Основи охорони праці», К. «Факт» 2005р. – 12 шт.

Література: Л.Б. Винокурова, М.В. Васильчик, М.В. Гаман «Основи охорони праці», К. «Факт» 2005р.

Девіз уроку:

«Освіта – скарб;

праця – ключ до нього.»

Хід уроку П. Буаст

І. Перевірка присутності і готовності учнів до уроку – 2хв.

ІІ. Актуалізація опорних знань (усне опитування) – 6 хв.

Питання для опитування:

1. Дати визначення змісту поняття «охорона праці».

2. Яка головна мета охорони праці?

3. З якого року в Україні діє Державний реєстр нормативно-правових актів з охорони праці?

4. З якою метою складається і ведеться реєстр НПАОП?

5. Які основні методи управління охорони праці ?

ІІІ. Специфіка семінарського заняття, його мета – 2хв.

На сьогоднішньому занятті будуть заслухані повідомлення, підготовлені студентами за матеріалами додаткової літератури.

Основним законом, що гарантує право громадян на належні, безпечні та здорові умови праці є Конституція України. У Конституції проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно обирають, або на яку погоджуються.

IV. Застосування набутих знань у практичній діяльності – 30хв.

1. Охорона праці в Україні. Історія розвитку охорони праці, проблеми, перспектива.

2. Міжнародне законодавство про охорону праці.

3. Основні законодавчі акти з охорони праці .

4. Організація проведення інструктажів з питань охорони праці на підприємствах.

5. Відповідальність за порушення правил з охорони праці.

Підведення підсумків – 5хв.

1. Висновки:

Ø аналіз діяльності студентів у процесі всього уроку;

Ø повідомлення та обґрунтування оцінок.

2. Домашнє завдання: Повторити правила з охорони праці при роботі з ПК.

Література: Л.Б. Винокурова, М.В. Васильчик, М.В. Гаман «Основи охорони праці», К. «Факт» 2005р. §1.14. ст. 40-48

КОНСПЕКТ

Охорона праці в Україні. Історія розвитку охорони праці, проблеми, перспектива.

Початком наглядової діяльності за охороною праці можна вважати виданий у 1719 році Петром I Указ про створення Берг-колегії (гірничої колегії)

Після скасування кріпосного права у 1816 році , організований орган спеціального нагляду за безпекою робіт у гірничій промисловості , який мав назву "гірнича поліція " Згодом з розширенням державного нагляду за безпечним веденням робіт в інших галузях промисловості , цей орган трансформувався у сучасний Державний комітет України з нагляду за охороною праці.

Також функції по охороні праці покладено на Кабінет Міністрів України та міністерства та центральні органи державної виконавчої влади ; місцеві державні адміністрації ; місцеві ради народних депутатів.

Проблема створення безпечних і нешкідливих умов праці в Україні існувала завжди, про що свідчить статистика нещасних випадків

Щорічно в Україні у процесі суспільного виробництва травмується майже 30 тис. осіб, з них близько1,3 тис. гине . Середній вік потерпілих 28-40 років , а це найбільш продуктивний вік людини.

Останніми роками велика кількість підприємств малого і середнього бізнесу використовують зношене обладнання й застарілі технології , що також є причинами підвищеного ризику травмування робітників.

Тут порушення правил безпеки носять масовий характер, допускається приховання нещасних випадків , свавілля роботодавців в додержанні тривалості робочого часу, відпочинку, ухилення від виплати і компенсацій за заподіяну шкоду від нещасних випадків.

У теперішній час йде реалізація національної ,галузевих та інших програм з охорони праці ; розроблених до 2010 року. Основні задачі цих програм :

- забезпечити надійне фінансування витрат , пов'язаних з виплатою компенсацій працівникам при втраті працездатності , а також пенсій по інвалідності і у випадку смерті годувальника ;

- організувати надійну систему медичної ;професійної та соціальної реабілітації потерпілих на виробництві.

Міжнародне законодавство про охорону праці .

Законодавчі акти України зорієнтовані на основні вимоги міжнародних організацій , зокрема Конвенцій Міжнародної організації праці.

Міжнародна організація праці була створена у 1919 році , як автономна інституція при Лізі Націй , а з 1946 року – як перша спеціалізована установа ООН .

Вищим органом Міжнародної організації праці є Генеральна Конференція праці , виконавчий орган – Адміністративна рада . Штаб – квартира МОП-МБП(міжнародне бюро праці) знаходиться у Женеві , Швейцарія .

Україна є членом Міжнародної організації праці з 1954 року.

Головною метою Міжнародної організації є сприяння встановленню миру на основі соціальної справедливості , поліпшення умов праці і життя працівників усіх країн.

До основних напрямів діяльності Міжнародної організації праці належать :

- участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розроблення та ухвалення нормативних актів з питань умов праці і життя працівників;

- розроблення та здійснення міжнародних цільових програм , спрямованих на вирішення важливих проблем (зайнятість ,умови праці та ін.)

- надання допомоги державам-членам Міжнародної організації праці в удосконаленні національного трудового законодавства.

Основні законодавчі акти з охорони праці.

Закон "Про охорону праці"

Закон "Про охорону праці" був прийнятий 14 жовтня 1992 року .Україна має на меті приєднатися до Європейського Союзу , і тому необхідно привести національне законодавство у відповідність до законодавства Європейського Союзу. Зважаючи на це, у 2003 році було прийнято нову редакцію закону "Про охорону праці".

Дія Закону поширюється на всі підприємства , установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності , фізичних осіб.

Цей закон покладає на роботодавця повну відповідальність за створення безпечних умов праці на кожному робочому місці.

Чітко висвітлена соціальна спрямованість Закону. Він гарантує не лише належні, безпечні та здорові умови праці, а й соціальний захист працівників.

Законом України " Про охорону праці" забороняється залучати жінок, які мають дітей віком до 3 років і вагітних жінок, до нічних , понаднормованих робіт, робіт у вихідні дні, направляти їх у відрядження.

Для неповнолітніх встановлена тривалість робочого часу:

- для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;

- для осіб віком від 15 – 16 ( учні віком від 14 до15, які працюють у період канікул ) – 24 години на тиждень.

Прийняття на роботу осіб молодше 16 років не допускається. Проте, як виняток, можуть за згодою одного з батьків, або особи, що його замінює.

Закон забороняє застосування праці неповнолітніх на важких роботах і на роботах у шкідливих або небезпечних умовах праці, а також на підземних роботах.

Закон "Про охорону праці" дозволив створити органи управління охороною праці та систему органів нагляду, власну нормативно-правову базу з охорони праці, забезпечити гласність з питань охорони праці, розпочати підготовку дипломованих спеціалістів з охорони праці, визначити роль колективних договорів.

Закон України "Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності"

Закон України "Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" прийнятий 23 вересня 1999 року .

Цей закон визначає правову основу , економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання .

Дія Закону поширюється на осіб , які працюють за умовами трудового договору на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності. Закон гарантує соціальний захист працівників , інвалідів праці , а також сімей тих, хто загнув на виробництві. Гарантом забезпечення прав у страхуванні від нещасних випадків на виробництві є держава.

Для страхування від нещасних випадків на виробництві не потрібно згоди або заяви працівників.

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування .

Завданнями страхування від нещасних випадків є :

- здійснення профілактичних заходів , спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів , запобігання нещасним випадкам на виробництві , професійним захворюванням.

- відновлення здоров'я та працездатності потерпілого на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань

- відшкодовування матеріальних та моральних збитків застрахованим і членам їхніх осіб

Обов'язковому страхуванню від нещасних випадків на виробництві підлягають :

- особи , які працюють за умовами трудового договору , а також учні та студенти залучені до будь-яких робіт під час , перед або після занять.

У разі настання страхового випадку Фонд зобов’язаний в повному обсязі відшкодувати збитки .

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу , а також страхових витрат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання. Розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10 робочих днів. У разі необхідності строк розслідування може бути продовжений органом , який призначив комісію.

Розслідування організовує виконавчий орган дирекції Фонду , для чого утворюється наказом комісії у складі не менше ніж 3 особи .До складу комісії не може включатися керівник робіт , який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці , де стався нещасний випадок ,

Нещасні випадки реєструються роботодавцями у відповідному журналі , матеріали розслідування зберігаються на підприємстві протягом 45 років.

Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків , що сталися з учнями , студентами під час виробничого навчання , практики визначається Міністерством освіти і науки. Контроль за розслідуванням нещасного випадку та професійного захворювання здійснюють органи державного управління , органи державного нагляду за охороною праці , Фонд соціального страхування , Громадський контроль здійснюють уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони , а також профспілки.

Основними принципами страхування від нещасного випадку є :

- своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком

- обов'язковість страхування від нещасних випадків осіб , які працюють за умовами трудового договору

- економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшені умов безпеки праці.

Кодекс законів про працю

Кодекс законів про працю України – основний закон національного трудового законодавства був прийнятий 10 грудня 1971 року. Законодавство про працю України визначає правові засади і гарантії здіснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці; регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду діяльності.

Працівники реалізують право на працю укладаннм трудового договору на підприємстві . Працівники мають право на : відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічно оплачувані відпустки ; здорові й безпечні умови праці ;матеріальне забезпечення об’єднання в професійні спілки , вирішення колективних трудових конфліктів.

Умови договорів про працю , які порушують чинне законодавство України про працю, вважається недійсним.

Закон України "Про охорону здоров’я населення "

За Конституцією України кожен громадянин України має право на охорону здоров’я.

Закон України "Про охорону здоров’я населення " визначає правові , організаційні , економічні та соціальні основи охорони здоров’я населення в Україні.

Держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам їхніх прав у сфері охорони здоров’я а саме :

- створення мережі закладів охорони здоров’я

- надання всім громадянам гарантованого рівня медико-санітарної допомоги

- здійснення державного нагляду в сфері охорони здоров’я

В цьому Законі передбачено окремо охорону здоров’я матері та дитини , неповнолітніх. Медичні огляди , працюючих підлітків повинні проводитися не рідше як один раз на рік.

Закон України "Про пожежну безпеку"

Закон України "Про пожежну безпеку" визначає правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України.

За останні 5 років в Україні реєструється майже 41000 пожеж на рік. Кількість загиблих становить понад 200 осіб. Щодня трапляються біля 120 пожеж, під час яких гине 5-7 осіб та травмується - 4. Збитки від пожеж складають близько 2.0 млр.гривнів на рік.

Закон України "Про пожежну безпеку" наголошує, що забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на їх керівників.

Власники підприємств зобов'язані:

- розробити комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;

- забезпечувати дотримання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил;

- організовувати навчання працівників правил пожежної безпеки.

Усі працівники прийняті на роботу щорічно за місцем роботи проходять інструктаж з питань пожежної безпеки. Особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань, до роботи не допускаються.

За порушення вимог пожежної безпеки до службових осіб застосовуються штрафні санкції та адміністративні стягнення.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності здійснює Державний департамент пожежної безпеки України з питань надзвичайних ситуацій.

Громадський контроль здійснюють добровільні пожежні дружини.

Організація проведення інструктажів з питань охорони праці

Працівники, під час прийняття на роботу та періодично, повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці (далі - інструктажі) поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться:

- з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

- з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

- з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання;

- з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма та тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (додаток 5), який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться:

- до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

- новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство або до фізичної особи, яка використовує найману працю;

- який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до іншого;

- який виконуватиме нову для нього роботу;

- відрядженим працівником іншого підприємства, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

- проводиться з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів:

- до початку трудового або професійного навчання;

- перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо.

Первинний інструктаж на робочому місці проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт.

Повторний інструктаж проводиться:

- на робочому місці індивідуально з окремим працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу.

Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем (фізичною особою, яка використовує найману працю) з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

- на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці;

- для решти робіт - 1 раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться:

- з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

- при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

- при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

- при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

- при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів.

Позаплановий інструктаж з учнями, студентами, курсантами, слухачами проводиться під час проведення трудового і професійного навчання при порушеннях ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.

Позаплановий інструктаж може проводитись індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

- при ліквідації аварії або стихійного лиха;

- при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства оформлюються наряд-допуск, наказ або розпорядження.

Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються залежно від виду робіт, що виконуватимуться.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт (начальник структурного підрозділу, майстер) або фізична особа, яка використовує найману працю.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці, особою, яка проводила інструктаж.

При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань.

При незадовільних результатах перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Повторна перевірка знань при цьому не дозволяється.

Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів та їх допуск до роботи особа, яка проводила інструктаж, уносить запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці. Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.

У разі виконання робіт, що потребують оформлення наряду-допуску, цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді-допуску, а в журналі реєстрації інструктажів - не обов'язково.

Перелік професій та посад працівників, які звільняються від повторного інструктажу, затверджується роботодавцем. До цього переліку можуть бути зараховані працівники, участь у виробничому процесі яких не пов'язана з безпосереднім обслуговуванням об'єктів, машин, механізмів, устаткування, застосуванням приладів та інструментів, збереженням або переробкою сировини, матеріалів тощо.

Тематика та порядок проведення інструктажів з питань охорони праці для учнів, курсантів, слухачів, студентів під час трудового і професійного навчання у навчальних закладах визначаються нормативно-правовими актами в галузі освіти.

Служба охорони праці створюється на підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше осіб.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва (суміщення) особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають виробничий стаж роботи не менше трьох років і пройшли навчання з охорони праці.

Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своїми посадами та заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності, повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, зазначеним у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики від 16 лютого 1998 року N 24 (із змінами).

Навчання та перевірка знань з питань охорони праці працівників служби охорони праці проводяться в установленому законодавством порядку під час прийняття на роботу та періодично один раз на три роки.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.

За порушення нормативно-правових актів з охорони праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці винні особи притягаються до відповідальності згідно із законодавством.

Робітники, у разі невиконання ними вимог безпеки, викладених в інструкціях з безпечних методів робіт за професіями, залежно від характеру порушень, несуть відповідальність у дисциплінарному, адміністративному або кримінальному порядку.

Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення.

Адміністративна відповідальність регулюється Кодексом про адміністративно правопорушення і передбачає накладення на службових осіб, громадян-власників штрафів у розмірів від 2 до 14 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Матеріальною відповідальність передбачено відшкодування збитків, завданих підприємствами працівникам (або членами їх сімей), які постраждали від нещасного випадку або профзахворювання.

Посадові особи підприємств або громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності, винні у порушенні вимог законодавства про охорону праці, якщо не порушення заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, притягається до кримінальної відповідальності: штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на термін до 2–х років. А якщо ці порушення спричинили загибель людей, то посадові особи можуть бути позбавлені волі на термін до 7 –ми років.

Виробництво, розподіл та споживання електричної енергії.

Вчись не для того, щоб знати більше,

а для того, щоб знати краще.

Сенека

План уроку

Тема: Виробництво, розподіл та споживання електричної енергії.

Мета: 1. Навчальна: Ознайомити учнів з видами електростанцій, видами передачі електроенергії та її використанням.

2. Розвиваюча: Розвинути свідоме ставлення до використання електричної енергії,

що приведе до покращення виробництва.

3. Виховна: Виховати бережне ставлення до електрообладнання, що використовується на виробництві та в побуті для забезпечення і життєдіяльності працівників певної галузі.

Тип уроку: комбінований.

Час проведення: 45 хв.

Методи навчання: гра, розповідь, бесіда, творча робота, тестові завдання.

Наочність: тема уроку, план уроку, підручники, тести, плакат.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Перевірка наявності учнів, заповнення журналу, повідомлення теми і мети уроку.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.(бригадна форма контролю)

1. Що називається електричними апаратами?

2. За якими ознаками поділяються електричні апарати?

3. Назвіть основні елементи електричних апаратів ручної дії.

4. Що називається запобіжником?

5. За якими ознаками розрізняють електричні вимикачі?

6. Що називається електричним реле?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Електричні станції. (Творча робота учня)

2. Розподіл електричної енергії. (Розповідь викладача)

3. Використання електроенергії. (Творча робота учня)

IV. Закріплення нового матеріалу.

Проведення тесту. (Взаємоконтроль)

V. Підведення підсумків уроку.

Виставлення оцінок, відмітити активних учнів на уроці, зауваження та пропозиції щодо

ходу уроку.

VI. Домашнє завдання.

І. Скласти кросворд по даній темі.

ІІ. Література.

1)А.М. Гуржій, А.М. Сільвестров - Електротехніка з основами промислової електроніки.

2)В.М. Бондар, В.А. Гаврилюк-Практична електротехніка, ст. 118-173.

3)С.У. Гончаренко - Фізика 11 кл., ст..83-85.

4) Вивчити конспект.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Де виробляється електрична енергія?

а) на заводах; б)на електростанціях; в) на підприємствах.

2. На чому будують гідроелектростанції?

а) на підвищеній місцевості; б) на великих полях; в) на річках.

3. Які електростанції найпоширеніші у наш час?

а) АЕС; б) ГЕС; в) ТЕС.

4. Які електростанції найекологічніші?

а) гідроенергетичні; б) атомні; в)вітрові.

5. За допомогою чого передається електрична енергія від електростанцій до споживачів?

а) підстанцій; б) конструкцій; в) ЛЕП.

6. Скільки Вольт становить напруга електростанцій?

а) від 0 до 35 кВ; б) від 33 до 1150 кВ; в) від 1150 і вище.

7. Які лінії входять до електричної мережі?

а) повітряні; б)підземні; в) кабельні.

8. Назвати основні елементи повітряної лінії.

а) опори, проводи; б) трансформатори; в)підстанції.

9. За допомогою чого забезпечується грозостійкість повітряної лінії?

а) блискавковідводів та спеціальних тросів; б) допоміжних підстанцій; в) ізоляцій.

10. Яка напруга відводить до лічильника в будинку?

а) 100-200В; б) 220-380В; в) 400-600В.

11. Де використовується місцеве керування освітленням?

а) у великих приміщеннях;

б) у різних корпусах;

в) у невеликих і середніх приміщеннях.

12. Який сплав використовується у нагрівальних елементах?

а) ніхром; б) дюраль; в) бронза.

КОМАНДА №1

«Праска»

Склад команди:

1. Воєвода О.

2. Гапонюк Ю.

3. Гриценюк М.

4. Дрозд В.

5. Котяш В.

6. Костирко О.

7. Котович Ю.

8. Михальчук А.

9. Музика В.

10. Убайдулов Анатолій – капітан.

КОМАНДА №2

«Тостер»

Склад команди:

1. Охріменко І.

2. Мудрик С.

3. Панчоха В.

4. Поліщук Л.

5. Рабченюк В.

6. Стасюк К.

7. Либіга Т.

8. Степанюк М.

9. Трусяцький С.

10. Щегорін Ігор – капітан

ПЛАН УРОКУ

ТЕМА: фінансово-кредитні посередники у функціонуванні ринку капіталів.

МЕТА: з’ясувати суть посередницької ролі фінансових організацій; ознайомити учнів з основними операціями страхових компаній, трастів, інвестиційних та страхових фондів.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: страхові компанії, трасти, інвестиційні та страхові фонди.

ТИП УРОКУ: комбінований.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

1. Заповнити таблицю.

ВИД БІРЖІ

НАЙМЕНУВАННЯ ТОВАРУ

2. Повідомлення учнів про банки, які діють у їх місцевості.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Лекція вчителя

Крім банків до кредитної системи входять спеціальні небанківські фінансово-кредитні інститути (ФКІ).

Небанківські фінансові інститути відіграють важливу роль у кредитних системах розвинених країн. Однак існують певні відмінності в ступені розвитку різних видів небанківських фінансових посередників. Це зумовлено передусім особливостями

соціально-економічного розвитку тієї чи іншої країни, її історією і традиціями.

Небанківські фінансово-кредитні установи теж є фінансовими посередниками грошового ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у дохідні активи – ціні папери та кредити (переважно довгострокові). У своїй діяльності вони мають багато спільного з банками:

- функціонують у томі самому секторі грошового ринку, що й банки, - у секторі опосередкованого фінансування;

- формуючи свої ресурси (пасиви), випускають, подібно до банків, боргові зобов’язання, які менш ліквідні, ніж зобов’язання банків, проте теж можуть реалізовуватися на ринку як додатковий фінансовий інструмент;

- розміщуючи свої ресурси в дохідні активи, купують боргові зобов’язання, створюючи, подібно до банків, власні вимоги до інших економічних суб’єктів. Хоч ці вимоги менш ліквідні й більш ризиковані, ніж активи банків;

- діяльність їх зі створення зобов’язань і вимог ґрунтується на тих самих засадах, що й банків: їх зобов’язання менші за розмірами, більш ліквідні й коротші за термінами, ніж власні вимоги, унаслідок чого їх платежі за зобов’язаннями менші, ніж надходження за вимогами, що створює базу для прибуткової діяльності. Перетворюючи одні зобов’язання на інші, вони, як і банки, забезпечують трансформацію руху грошового капіталу на ринку – трансформацію строкову, обсягову і просторову, а також трансформацію ризиків шляхом диверсифікації.

Водночас посередницька діяльність небанківських фінансово-кредитних установ істотно відрізняється від банківської діяльності.

- Вона не пов’язана з тими операціями, що визнані як базові банківські. Якщо законодавство окремих країн і дозволяє виконувати подібні операції окремим таким установам, то рано чи пізно останні починають підпорядковуватися вимогам банківського законодавства і набуваються статусу банків;

- Вона не зачіпає процесу створення депозитів і не впливає на динаміку пропозиції грошей, а отже, немає потреби контролювати їх діяльність так само ретельно, як банківську, насамперед поширюючи на них вимоги обов’язкового резервування. Тому законодавство всіх країн дає їм інший статус, ніж іншим банкам;

- Вона є вузько спеціалізованою.

Формування грошових ресурсів небанківських фінансово-кредитних установ має ту особливість, що воно не є депозитним, тобто переданими їм коштами власники не можуть скористатися так само вільно, як банківськими чековими вкладами. Як правило, ці кошти вкладаються на тривалий, заздалегідь визначений термін. З огляду на все це подібні посередники поділяються на договірних фінансових посередників, що залучаються кошти на підставі договору з кредитором, та на інвестиційних фінансових посередників, які залучають кошти через продаж кредиторам своїх акцій, облігацій, паїв тощо.

Усередині кожної з цих груп фінансові посередники класифікуються за видами послуг, які вони надають своїм кредиторам понад доходи на залучені кошти. Усередині групи договірних посередників за цим критерієм можна виокремити: - страхові компанії;

- пенсійні фонди;

- ломбарди.

Усередині групи інвестиційних посередників за цим критерієм можна виокремити:

- інвестиційні фонди;

- фінансові компанії;

- кредитні товариства, спілки.

Інвестиційні компанії (банки)- різновид фінансово-кредитних інститутів, поширених у західних країнах. Їх капітал створюється на акціонерній основі в результаті акумулювання коштів приватних інвесторів за допомогою емісії власних акцій. Сформований капітал вкладається в акції та облігації підприємств у своїй країні та за кордоном. Отже, інвестиційні компанії є посередниками між позичальником та індивідуальним інвестором. Вони купують, зберігають і продають цінні папери з метою одержання прибутку на вкладений капітал.

Залежно від методу формування пасивів, інвестиційні компанії поділяються на 2 основні групи – закритого та відкритого типу.

Фінансові компанії – це фінансово-кредитні установи, які спеціалізуються на кредитуванні окремих галузей або наданні певних видів кредитів, здійсненні фінансових операцій. Вирізняють таки види фінансових компаній:

- З кредитування продажу в розстрочку споживчих товарів тривалого користування;

- Ті, що займаються обслуговуванням систем комерційного кредиту;

- Ті, які надають дрібні позики індивідуальним позичальникам під високий відсоток.

Ресурси фінансових компаній формуються за рахунок строкових депозитів. Вони акумулюють кошти промислових і торговельних фірм, деяких фінансових установ і меншою мірою – населення. Фінансові компанії сплачують вкладникам більші відсотки, ніж комерційні банки.

Кредитна спілка – це громадська кредитна установа, яка створюється на добровільних засадах і акумулює кошти громадян для надання їм матеріальної допомоги.

Головною метою кредитної спілки є фінансовий та соціальний захист її учасників шляхом залучення їхніх особистих заощаджень для взаємного кредитування.

Основна відмінність кредитної спілки від банківської установи полягає в тому, що кредитна спілка – не комерційна установа. Вона працює лише зі своїми пайщиками керується на кооперативних засадах і не здійснює ризикованих операцій. Кредитна спілка бере на себе організацію тих послуг, які не цікаві банкам.

Пенсійні фонди – це фінансові організації, що емітують та продають пенсійні зобов’язання за пенсійні внески від фізичних та юридичних осіб і вкладають одержані гроші у фінансові інструменти.

У пенсійних фондах акумулюються досить значні кошти, які інвестуються переважно в акції приватних компаній як на національному, так і на міжнародних ринках позикових капіталів. Пенсійні фонди є самостійною ланкою західної кредитної системи.

Страхування здійснюється державними страховими комерційними організаціями, акціонерними страховими товариствами, страховими кооперативами, спільними страховими організаціями за участі іноземних страхових фірм.

Існує майнове й особисте страхування. Страхування здійснюється у двох формах – обов’язковій та добровільній. Кошти страхових організацій складаються зі статутного фонду, поточних надходжень зі страхових операцій і фондів спеціального призначення. Страховий бізнес в Україні спочатку теж розвивався досить інтенсивно, але страхові компанії зіткнулися з труднощами, що й банки.

Інвестиційні компанії – різновид фінансових кредитних інститутів, поширених у західних країнах. Їх капітал утворюється на акціонерній основі шляхом акумуляції коштів приватних інвесторів за допомогою емісії власних цінних паперів. Інвестиційні компанії можуть користуватися в обмежених розмірах позиковими коштами. Компанії відкритого типу мають право залучати лише банківський кредит, а закритого типу випускати також облігаційні позики.

Інвестиційний фонд – це юридична особа, заснована у вигляді акціонерного товариства, виключною діяльністю якого є спільне інвестування.

Інвестиційний фонд здійснює випуск акцій та вкладає мобілізовані в такий спосіб кошти дрібних інвесторів в інші цінні папери, що приносять дохід у формі відсотка та підвищення курсової вартості.

Інвестиційні фонди класифікуються залежно від форми їх організації. У вітчизняній практиці основою діяльності інвестиційних фондів і компаній є трастові операції. Але, на відміну від фонду, компанія може працювати також інвестиційним консультантом або фінансовим брокером на фондовій біржі.,

Пенсійні фонди в західних країнах створюються приватними та державними корпораціями, фірмами та підприємствами для виплати пенсій і грошової допомоги за рахунок внесків робітників.

Питання для обговорення

Охарактеризуйте на конкретних прикладах, як відбувається взаємодія підприємств (домогосподарств) та фінансових установ.

IV. Закріплення знань, умінь і навичок учня.

Вправа

Порівняйте різноманітні види кредитно-фінансових установ та заповніть таблицю.

КРЕДИТНО-ФІНАНСОВА

УСТАНОВА

ФУНКЦІЇ

ПЕРЕВАГИ

НЕДОЛІКИ

V. Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал підручника.